Запах – наче другорядний інструмент у музичному творі: ми часто не зважаємо на присутність, а все ж без нього мелодія блідішає. Втративши відчуття запаху, людина виживе (хоча, якщо доти працювала в парфумерії чи гастрономії, професію, швидше за все, доведеться змінити). Але це буде життя без такої насолоди від квітів чи огиди від гнилої картоплі, без повноти відчуттів від щойно надрукованої книжки чи міста після дощу.
COVID-19 змусив уже мільйони людей тимчасово відчути, як це – жити без запахів. Однак є й ті, для кого цей стан постійний. Хтось взагалі від народження не знає, що мають на увазі, говорячи про аромат кави чи сморід зіпсованої риби. Медична назва цієї особливості – аносмія, і в одноіменному короткому документальному фільмі люди, які не відчувають запахи роками або від народження, запевняють: їм би так хотілось відчувати навіть найбільш відразливі з ароматів.
Мова – англійська, тривалість – 9 хвилин.
+ а також:
почитайте англомовний есей від Harper’s Magazine про те, як філософи зневажали, а науковці роз’яснили важливість нюху для емоційного розвитку людини
