Це все придумав Домінік

Домінік Вілкокс — майстер винаходити незвичні й не особливо потрібні в реальному житті речі. Принаймні зараз. Але чи так буде в майбутньому? Хтозна. Друг Вілкокса, Лайям Сен-П’єр зняв про британця невеликий фільм “Перевинайдення нормального”.

Транскрипт українською:

— Я завжди чатую на речі, які намагаються мене надихнути. Я спраглий до натхнення, яке народжується знової ідеї.

І я подумав: буде дивно, якщо тим, що ти чуєш у своєму правому вусі, будуть звуки, які прийшли зліва.

Це маракаси з зубної щітки. А це парасоля з квітковими горщиками. Вентилятор-охолоджувач для чайної чашки. А ця миска насправді є боєм під Ватерлоо. Тут половина французьких і половина британських воїнів. Я просто розплавив їх.
Якби я носив цей пристрій регулярніше, ніж я це роблю — чи впорається з цим мій мозок? Чи стане це просто нормою?

— Ви кладете всередину фрукти. Все, що схочете: персики, груші, банани — будь-що. Кладете, заливаєте йогуртом, а тоді застібаєте м’яч. Потім можете його бити, грати в футбол. Тоді дістаєте пакет і виливаєте звідти дуже хороше смузі. Люди думають, що я просто розважався, граючи в футбол сам із собою. Але насправді я робив напій.
Думаю, я був абсолютно нормальною дитиною. Батько думає, що я не був скутим. Але я точно був тихим. Тихі сором’язливі діти роблять чимало роботи в своїх головах. Вони багато про що думають, багато за чим спостерігають. Тому, підозрюю, і в дитинстві креативність теж була на місці — її просто не було куди вихлюпнути, не було способу її проявити поза межами моєї голови.

Мати Домініка: Я не могла до кінця це зрозуміти, в нього була купа божевільних ідей. Але таким уже є Домінік, чи не так? З усіма своїми дивовижними ідеями.

Батько: Я не назвав би його божевільним. В нього просто багата уява. Він завжди робив дивацькі речі, і я завжди казав, що це краще, ніж іти шляхом, яким ходять усі. Завжди підштовхував його діяти, втілювати задум. І він це робить. Це видно і в його думках, і в його роботі. Це чудово.

Зворотній банджі-джампінг.

Домінік: Це можна помістити отак, і зробити тут отвір для слухання.
Коли ти живеш у Лондоні, то не бачиш багато дикої природи. Хіба що лисів інколи на вулиці — на диво. Так що я задумав зробити щось, що допомогло б мені контактувати з дикою природою. Будь-що. Є така річ як бьордвочинг, спостерігання за птахами. Але як щодо слухання пташок?

Батько: Цей дім Домінік успадкує від мене. Замість жити в Лондоні, займатиметься тут мистецтвом. Великі хлопці стають великими розчаруваннями. Тому що бізнесу тут не буде. Це ж глухий кінець вулиці.

Домінік: Я вже досить довго нічого не робив. І також я перестав думати про багато різних ідей — наче наштовхнувся на блокування креативності. Тому я захотів натистути на себе із тим, щоб бути креативним. Ідея була в тому, щоб поставити собі завдання придумувати щось креативне кожного дня, 30 днів підряд. І фотографувати це, робити відео й викладати у свій блог. Все більше й більше людей слідкували за ним, чекаючи, що ж я придумаю наступного дня. І це ще більше на мене тиснуло. Так що кожного ранку я прокидався в холодному поті, думаючи: “Що ж я робитиму?” І ти робиш рішення дійсно швидко, й це добре, бо це більше стосується твого серця й інстинктів, ніж розумового аналізу: чи це добре, чи вірно я роблю?

Грайливий підхід допомагає мені бути креативним. І це класно, бо також захоплює мене. Мені подобається грайливість і випробування різних речей, навіть якщо вони абсолютно дурацькі. То й що, давайте робити дурацькі речі. Врешті-решт, із цього в процесі може вийти щось інше.

— А ось це — рукостискання, що не відбувається. Тут маленький бізнесмен, із простягнутою рукою, рухається разом із секундною стрілкою, щоб потиснути руку. І є інший маленький бізнесмен, який стоїть на хвилинній стрілці. Він склав руки. І так цей чоловік проходить повз бізнесмена з простягнутою рукою. Бо він ніколи не тисне рук — це досить сумна історія.

У мене завжди було відчуття, що час спливає. Що ми отримуємо лише певний шматок часу на землі. І, знаєте, ти маєш зробития кийсь внесок. Я відчуваю, що маю зробити настільки багато, наскільки можу — перед тим, як піду.

Цікаві й корисні щотижневі розсилки, книжковий клуб, подарунки,
вільний вхід на закриті події.
Це лише частина того, що ми пропонуємо учасникам нашого Patreon. Приєднуйтесь!
 
Ми публікуємо 1-2 статті на добу, а тем бачимо десятки. Підтримайте нас, щоб ми змогли приділяти сайту достатньо часу та ресурсів. І далі буде більше!
Sendmoney | Приват: 5168 7453 2137 7985 | mono: 5375 4141 0086 7059 | навіщо нам гроші?