Текст Антона Семиженка, усі фото й відео — Siberian Times.

Кілька років тому на сибір­ському півострові Ямал і в сусідніх районах вічної мерзлоти геологи почали помічати дивні кратери. Здебільшого середні, від кількох до кілька­десят метрів у діаметрі, діри виглядали зовсім свіжими. Ніби утворились тиждень-два тому:

Дослі­дивши місце­вість геологи виявили десятки «пухирців», місць, де ґрунт помітно піднявся. У деяких місцях він утворював невелику гірку.

Часом здуття було зовсім маленьким:

Інколи трав’яниста поверхня стримувала газ від виходу на поверхню, й бульбашку можна було «помацати» ногою.

Невдовзі ця «бульбашка» лусне й відкриє кілька­ме­трове провалля.

Якути називають ці утворення булґуньях, а науковці — скупченням метану. Він вивіль­ню­єтсья внаслідок танення вічної мерзлоти, й через глобальне потепління метану під земною поверхнею утворю­ється все більше. Літо 2016-го видалось рекордно теплим, темпе­ратура на Ямалі сягала 35°C. І якщо раніше кількість таких пухирців обчислювали сотнями, свіжі дані з супутників та нові огляди території з повітря свідчать, що скоро на території півострова з’являться близько семи тисяч подібних кратерів, пишуть Siberian Times. Деякі з «бульбашок» здатні пошкодити дороги й інфра­стру­ктуру, тому завдання науковців — визначити, які з булґу­ньяхів — безпечні, а які ні.

Часом скупчення газу утворю­ються величезні. На Таймир­ському півострові, що на північний схід від Ямалу, нещодавня поява кратера супро­во­джу­валась гучним вибухом. Звук від нього чули аж за сотню кілометрів, а один із місцевих запевняє, що після гуркоту бачив спалах у небі. При цьому ще 2013-го жодних утворень, схожих на булґу­ньяхи, в тому районі не помічали.

Один із найбільших ямаль­ських кратерів.