Минулих вихідних ООН запустила ініціативу “Він для неї“. Вона націлена на те, щоб чоловіки допомагали жінкам досягти рівності в правах. Щоб переконували інших, що жінки не повинні отримувати меншу зарплатню лише через те, що вони не “сильної статі”. Що пересічна жінка вона настільки ж здібна й потенційно успішна, як і чоловік. Повідомляла про відкриття ініціативи британська акторка Емма Вотсон, найбільш відома роллю Герміони в “Пригодах Гаррі Поттера”. 24-річна дівчина ретельно старалася, вона хвилювалася й була щирою. Відеозапис цієї промови вже переглянули два мільйони людей. Повідомлення про неї отримало з півмільйона “лайків” на фейсбуці. Невдовзі почали з’являтись повідомлення, що хакери зламали пошту Вотсон і знайшли там купу непристойних фотографій. Ці повідомлення вже були фейкові. Певну частину людства розлютило те, що сказала дівчина.
Ми подаємо повний переклад промови акторки, щоб ви самі з’ясували, наскільки сказане нею є важливим.

Я звертаюсь до вас тому, що потребую вашої допомоги. Ми хочемо покінчити з нерівністю статей – і зробити все, щоб кожен долучився до цього. Це перша така кампанія в ООН: ми хочемо спробувати зарядити енергією якомога більше хлопців та чоловіків, аби ті допомагали відстоювати гендерну рівність. І ми не просто хочемо поговорити про це – а й зробити це відчутним. Півроку тому мене призначили послом доброї волі ООН. І що більше я розповідала людям про фемінізм – то більше усвідомлювала, що боротьба за права жінок часто сприймається як синонім ненависті до чоловіків. І якщо є щось, у чому я залізно впевнена – то це в тому, що так бути не повинно. За визначенням, фемінізм – це “віра в те, що чоловіки та жінки повинні мати однакові права й можливості. Це теорія політичної, економічної та соціальної рівності статей”. Я почала замислюватись над гендерними стереотипами, коли у вісім років мене називали “владною” лише тому, що я хотіла ставити вистави, як ми влаштовували для своїх батьків – тоді як мої брати відмовлялися. Коли в 14 років певні види ЗМІ почали створювати довкола мене ореол сексуальності. Коли у 15 мої подруги залишали свої спортивні секції, тому що не хотіли виглядати “м’язистими”. Коли у 18 років мої друзі-хлопці виявились неспроможні висловлювати свої почуття. Я вирішила, що я феміністка – і це не було для мене чимось неприродним. Але мої недавні дослідження показали, що слово “фемінізм” стало непопулярним. Що я поповнила ряд жінок, чия риторика видається занадто різкою, агресивною, непривабливою і націленою проти чоловіків. Але чому це слово таке некомфортне? Я з Британії та думаю, що це правильно, коли як жінка я отримую таку ж платню, як і мої колеги-чоловіки. Я думаю, що це правильно – самій вирішувати, що робити зі своїм тілом. Думаю, це правильно, коли жінки через мене, як посередника, залучені до процесу прийняття рішень у моїй країні. Думаю, це вірно, що я отримую стільки ж поваги в суспільстві, як і чоловіки. Але, на жаль, можу сказати, що нема жодної країни у світі, яка гарантувала б жінкам усі ці права. Жодна країна світу не може заявити, що вона досягла рівності статей. Я спиймаю ці права як загальнолюдські, але ж я – з числа щасливчиків. Моє життя привілейоване, бо мої батьки не любили мене менше через те, що я донька. Моя школа не обмежувала мене тому, що я дівчина. Мої вчителі не вважали, що я не досягну стільки ж, як чоловіки, тому що одного дня я можу народити дитину. Всі ці люди – посли доброї волі, які зробили мене такою, якою я є тепер. Вони могли не знати цього, але вони і є найщирішими феміністами. І нам потрібно більше таких. Якщо ви досі не любите це слово – значення має не воно, а ідея та наміри, які за ним стоять. Тому що не всі жінки мають такі права, як маю я. В реальності таких дуже мало. 1997-го Гіларі Клінтон зробила знамениту промову в Пекіні про права жінок. На жаль, багато з того, що вона хотіла змінити, досі є проблемами. Але найбільше мене вразило те, що лише третина її слухачів була чоловіками. Як ми можемо спричиняти зміни у світі, якщо до розмови запрошено лише одну його половину? Чоловіки – я хотіла б використати цю можливість, щоб запросити до діалогу й вас. Бо рівні права статей – це також і ваша проблема. Я була свідком того, що роль мого батька як, власне, батька, суспільство цінувало менше – хоча як дитина я потребувала його присутності так само, як і маминої. Я бачила молодих хлопців, які страждали від розумових хвороб і боялись просити про допомогу – адже так вони виглядатимуть менш “мужніми”. Мабуть, тому в Сполученому Королівстві самогубство є найпоширенішою причиною смерті чоловіків від 20 до 49 років. Від суїциду гинуть частіше, ніж від ДТП, раку й коронарної хвороби серця. Я бачила, як чоловіки ставали вразливими й невпевненими в собі через викривлене розуміння того, чим є успіх. Отже, чоловіки потерпають від браку рівності так само, як і жінки. Ми нечасто говоримо про те, як чоловіків обмежують гендерні стереотипи, але я бачу, що проблема існує. І якщо її прибрати, ситуація зміниться й для жінок – адже це логічний наслідок. Якщо чоловікам не доведеться бути агресивними для достойного сприйняття в суспільстві, жінкам не доведеться бути такими покірними. Якщо в чоловіків зникне потреба контролювати – жінкам не доведеться ставати контрольованими. І чоловіки, й жінки мусять мати право бути чутливими. І чоловіки, й жінки повинні мати свободу бути сильними. Пора сприймати статі не як два протилежні набори ідеалів. Якщо ми припинимо визначати один одного за тим, чим ми не є й почнемо визначати за тим, ким ми ж справлі – зможемо всі бути вільнішими. Саме для цього ООН і започаткувало нову ініціативу. Заради свободи. Я хочу, щоб чоловіки усвідомили це. Щоб їхні доньки, сестри й матері змогли бути вільними від упереджень, і так само щоб їхні сини отримали дозвіл бути чутливими й людяними. Відновити в собі ті сторони особистості, які вони занедбали – і таким чином стати більш повними версіями себе. Ви, може, думаєте: що знає ця дівчина з “Гаррі Поттера”? Хто випустив її на цю сцену? Це хороше питання. Повірте мені, я задавала його й собі. І не впевнена, що маю досить розуміння, аби бути тут. Усе, що я знаю – це те, що мені болить ця проблема. І я хочу допомогти її вирішити. Після того, як я чимало побачила в якості посла доброї волі, й оскільки зараз маю шанс, я відчуваю себе зобов’язаною дещо додати. Англійський політик Едмунд Бюрке сказав: “Усе, що треба для тріумфу зла – це щоб хороші люди нічого не робили”. Коли я нервувалась, виголошуючи цю промову, і в моменти сумнівів я твердо казала собі: хто ж, як не я. І коли, як не тепер. Якщо у вас з’являються схожі сумніви – сподіваюсь, ці слова допоможуть. Тому що в дійсності, якщо ми нічого не робитимемо – знадобиться 75 років, щоб платня чоловіків та жінок за одну й ту ж роботу зрівнялася. 15,5 мільйони дівчат у наступні 16 років вийдуть заміж іще зовсім дітьми. І з теперішніми темпами не раніше 2086 року всі дівчата з африканських сіл зможуть отримати середню освіту. Якщо ви вірите в рівність – ви можете бути одним із тих мимовільних феміністів, про яких я казала. І за це я аплодую вам. Дякую.