Сумне життя самотнього російського клерка: версія голандських аніматорів.

Переклад:

В одному підрозділі в старій Росії якось працював маленький клерк — Снєжний чєловєк. У тогочасній Росії мало що було вартим такої уваги, як гарний набір пращурів. Так що й бос Снєжного, який сам був власником гарного комплекту предків, найбільше насолоджувався саме цим. Завданням Снєжного було копіювати листи для свого тяжко працюючого боса, який, у свою чергу, вважав, що його головне заняття — представити всім своїх предків.
Коли Снєжний чєловєк був дитиною, його кинули напризволяще. З цієї причини він не мав комплекта пращурів. І ця порожнеча робила його дуже сумним. В ту ніч, коли батьки від нього відмовились, ішов сильний сніг, тому його й прозвали Снєжний чєловєк, тобто сніговою людиною.
Снєжний вів дуже самотнє життя. Його коло друзів включало хіба що його боса. І, звичайно, предків останнього. Був лише один промінь світла в житті Снєжного — риболовля на замерзлй Неві пізно вночі. Але й тут удача не завжди була на його боці.
Була лише одна перевага у відсутності предків. Його порожнеча забезпечила йому чудову плавучість. Коли до берега підійшов бос Снєжного, п’яний, як і кожен поважний російський держслужбовець у той час доби — він побачив свого клерка, який стрибає на воді. Бос був приємно вражений раптовою можливістю представити своїх предків своєму клерку і цього разу, в позаробочий час. Але, оскільки той був п’яний, він не зміг концентрувати свою увагу на Снєжному тривалий час. Він мав важливіші справи у планах. Ніччю, коли Снєжний чєловєк знайшов своїх предків, була ніч сильного снігопаду.