Кенієць Лету пересу­ва­ється за допомогою рук. Він із дитинства вражений поліо­мі­є­літом, і звично ходити не може. Як і кожен двохсотий житель сходу Африки, в якого з тієї чи іншої причини пошко­джено ноги. Людям підійшли би звичні для таких ситуацій інвалідні візки — врешті, благо­дійні органі­зації масово поста­чають їх до Африки. Але на практиці це не дуже добре працює. є проблеми з обслу­го­ву­ванням таких візків, та й далеко не кожен може дозволити собі заміну зіпсо­ваної деталі. Також чимало інвалідів живуть по селах, де рівні дороги трапля­ються нечасто. Звичні інвалідні візки там застря­гають і ламаються ще швидше.

Британець Джанна Дібл виріс у Кенії й знає Лету з дитинства. Студентом він вчився дизайну в Британії, де внаслідок нещасного випадку три місяці провів на ліжку й в інвалі­дному візку. Там хлопець відчув проблеми, з яким Лету стика­ється щодня. І вирішив полегшити чоловіку життя. На щастя, освіта цьому допомагала. Виліку­вавшись і довчившись, Джанна повер­нувся до Кенії.

— Я зібрав невелику групу дизай­нерів, які працювали в союзі з кеній­ськими майстрами, — каже дизайнер. — Було ясно: щоб добре зрозуміти проблему, треба було зануритись у неї. Тож ми провели місяці, живучи з Лету й іншими людьми з фізичними обеже­ннями. А потім, завдяки їхнім комен­тарям, оптимі­зували конструкцію візків. SafariSeat можна зробити в місцевих майстернях, викори­сто­вуючи деталі від велоси­педів. Це робить їх дешевими й простими в ремонті.

Ось як виглядає майстерня, де роблять SafariSeat. Можете роззир­нутись:

В таких майстернях, зокрема, компле­ктують візок патен­то­ваною підвіскою, зробленою за зразком автомо­більної. Завдяки їй усі чотири колеса завжди торка­ються землі, що перетворює візок практично на всюдихід. Опція, актуальна далеко не лише для африкан­ських країн.

Ось як виглядає готовий продукт:

На стадії розробки прототипа візка гроші в Джани Дібла скінчились. Із колегами він запустив крауд­фан­дингову кампанію на Kickstarter, збираючи гроші як на випуск сотень візків, так і на облашту­вання майстерень з їх подальшого випуску на місці, без участі дизай­нерів та інженерів із Заходу. Це частина ідеї: щоб візок могли зробити практично в будь-якому африкан­ському селищі. Тому всі креслення безко­штовно викладено у вільний доступ, а до них додано й докладний опис нюансів продукту.

В рамках цієї кампанії успішно зібрано 90 тисяч фунтів стерлінгів, хоч початковою метою було зібрати 30 тисяч фунтів. Візки вже виробля­ються й скоро відчують усі принади кеній­ських доріг.

Текст Антона Семиженка. Фото й відео з Facebook проекта