Подорож до Лос-Альгодонес, містечку одразу за південним кордоном США — де, здається, кожен або є дантистом, або працює на нього.

Цей матеріал надруковано в каліфорнійському журналі Pacific Standard. Із дозволу редакції публікуємо переклад тексту. 

У південно-східному куточку Каліфорнії, на землях племені квечан є парковка розміром із два футбольних поля. За шість доларів там можна лишити автомобіль на весь день. Цей день американці проводять у мексиканському Лос-Альґодонес, місті дантистів.

Червневого понеділка біля 9 ранку парковку заповнено на чверть. До кордону звідти всього дві хвилини: проходиш непримітну білу будівлю без вивісок — і ти на мексиканському боці. На кордоні ніхто не питає мене про паспорт. Про іншу країну сповіщають звуки ніжного болеро зі схованих у деревах динаміків. А також вітання півдюжини “пікерів”, зазивал. Їх чуєш, не встигнувши зробити й десятка кроків по мексиканській землі. Кожен обіцяє привести до найкращого зубного лікаря.

Паркінги, кордон із Мексикою та перші квартали “міста дантистів”. // Зображення Google.

— Буває, люди показують нам свої паспорти. Ми їм одразу: ні, нічого не треба! Просто заходьте, — каже Сантьяґо Ґузман, який приводить клієнтів дантистам уже сім років. Ґузману 30 із хвостиком, він у футболці, джинсах по фігурі та має рівні, напрочуд білі зуби.

В Лос-Альґодонес на менш ніж 5 тисяч людей — 350 дантистів. Їхні цінники відчутно нижчі за американські: поставити коронку коштуватиме лише $180, пломба обійдеться в $30.

Зазивали працюють за чайові, часом заробляючи до 10 відсотків від того, що клієнт лишає у клініці. Найприбутковіші — протези, імпланти й коронки. Ґузман каже, що за день він заробляє від одного до п’ятисот доларів. Улітку, коли середня денна температура перевищує 38 градусів Цельсія, бізнес сповільнюється. Крім того, що це складно перенести фізично, численні теплолюби з півночі США, які тікають від холоду в курорти Каліфорнії та Арізони, в цей час повертаються додому.

Ґузман прикидає, що 9 із 10 клієнтів дантистів — літні, хоч недавно за доступним та швидким зубним сервісом у Лос-Альґодонес почали навідуватись і чимало 30-40-річних американців та канадців.


Типове перехрестя у центрі містечка.

 

Союз із правильним дантистом — ключ до успіху зазивали. У кожному кварталі знайдеться принаймні одна зачинена клініка. Десятки мексиканських лікарів приїжджають у Лос-Альґодонес, намагаючись зачерпнути із золотої жили й собі. Багато з них нефахові, хтось економить на матеріалах — тому клієнти до них не ходять, і оренда офісу стає не по зубах.

— Якщо хтось працює тут уже 20 років і має чимало пацієнтів — то, мабуть, це хороший лікар, — каже Ґузман. — А багато клінік не витримують довго.
Одна з найстаріших лікарських практик у місті — в Бернардо Маґаньї, він відкрив свій кабінет іще 1969-го. Його офіс, триповерхову будівлю кольору червоного винограду — перше, що ви бачите, в’їжджаючи в Лос-Альґодонес. Перед фасадом на ділянці, поміченій написом “Зарезервовано для лікаря Маґаньї”, припарковано блискучий чорний Mercedes.

Кордон зовісм близько. // Зображення Google Street View.

Шлях до кабінету Маґаньї йде крізь приміщення аптеки й оптики — це теж популяні місцеві бізнеси, що живуть завдяки американцям. При оформленні кімнати очікування, здається, надихались скоріше офісами дорогих голівудських пластичних хірургів, ніж типовими американськими стоматологіями. Крісла тут оббито чорною шкірою, підлога — в чорній плитці. По кутках кімнати стоять мармурові бюсти. Із музичного центру звучить приглушене техно. Усі написи в цьому офісі — англійською мовою.

Коли я приходжу в офіс, на прийом чекають лише двоє людей — Дон Раннелс та його дружина Ґленда Ґріфіт. Обом по 83 роки, їхали вони недовго: пара живе в розташованому неподалік місті Юма штату Аризона. Жінці треба виправити пломби, які їй неправильно поставив інший місцевий дантист кілька місяців тому. Після тієї операції вона їла лише рідку їжу й схудла майже на 14 кілограмів. Їздити сюди жінці порадив американський дантист: жінка не має страховки, тож послуги зубних лікарів у рідній країні для неї задорогі.

— Та майже всі, кого я знаю, приїжджають сюди, — каже Ґленда, згадуючи друзів аж із північного штату Вашинґтон.

Маґанья звільнився й кличе мене у свій кабінет. Це невисокий худий чоловік із сивими волоссями й бородою, в хрустко-свіжому білому халаті. Поряд із його столом — оздоблене кінське сідло, на стінах розвішано фотографії коней. Я питаю, чи їздить він на конях — і Маґанья показує мені фотографії 60 арабських скакунів, яких він колись тримав на власному заміському ранчо площею в два квадратні кілометри.

— Уже без коней, — каже чоловік. — Мені майже 76, гарцювати на них уже непросто. Тепер я віддаю перевагу Mercedes-Benz.

Маґанья зростав за 50 кілометрів від Лос-Альґодонес, а на зубного лікаря вивчився за 2500 кілометрів звідси — у Мехіко. Наприкінці 1960-х, щоб дистанціюватись від жорстокості Мехіканського студентського руху 1968 року, повернувся до рідних місць. І започаткував лікарську практику, придбавши цю будівлю 1973-го.

Рівень якості його роботи відповідає американському, запевняє чоловік — а в деяких випадках і кращий. На матеріалах не економлять. Меншою від американської ціна виходить лише через нижчу вартість людської праці. Втім, ціни Маґаньї набагато вищі від тих, які рекламуються по містечку: в нього коронка коштує від $400 до $600, тоді як загальний рівень — від $180 до $350. Маґанья визнає, що траплялись і пацієнти, обурені його цінами — утім, він навчився давати з цим раду.

— Моя проблема в тому, що я також можу обурюватись. Особливо я злюсь, коли зі США приїжджають мексиканці, думаючи, що тут за один долар вони можуть купити все, — каже він. — Так, тут дешевше. Але не безкоштовно.

Конкуренція в Лос-Альґодонес жорстка: ці білборди стоять одразу навпроти клініки пана Маґаньї. // Зображення Google Street View

Коли я повертаюсь до кімнати очікування, там знаходиться лише одна людина. Вікі Нельсон, дружина якого, Барб, якраз пішла до кабінету Маґаньї. На Нельсоні рожеві майка з шортами, його волосся коротке й сиве, а тіло атлетичне. Обидва подружжі вже звільнились за віком: Нельсон із цивільної служби Військово-повітряних сил, Барб із компанії Hewlett-Packard. Але навіть зі страховкою доступніше виходить лишатись у готелі в Юмі та платити за послуги окуліста й зубного лікаря в сусідньому Лос-Альґодонес.

— За перевірку моїх очей взяли всього лиш $10, а за окуляри я заплатив 160, — каже Вікі. — У Штатах це обходиться в 300.

Це вже п’ята поїздка пари до Лос-Альґодонес. Барб тут поставили 13 пломб, кілька коронок, інший дантист почистив кореневий канал зубу. Втім, після операції він болить. Ім’я дантиста, який, імовірно, недбало зробив роботу, вони називати відмовляються: прибиральниця в їхньому готелі сказала, що місцевий наркокартель тримає в Лос-Альґодонес руку на всьому, тож після розголосу в лікаря можуть з’явитись серйозні проблеми.

— Ми сподіваємось, усе вирішиться добре, — каже Вікі. — Раніше, звичайно, після операцій болю не лишалось. Але не хотілось би псувати репутацію всьому місцю.

Текст Джесі Філіпс, переклад Антона Семиженка.