В Україні тради­ційно дуже мало знають про те, як живуть навіть у сусідніх із нами країнах. Якщо якісь події звідти й потра­пляють у стрічки новин, то зазвичай подаються без контексту. Чим зараз живе Словаччина? Чому радіють і за що вболі­вають угорці? Як сильно з часів соцтабору змінилась Болгарія? А головне — чи є в тих країнах якісь цікаві ідеї, досвіди, практики, які ми можемо втілити тут, в Україні?
Очевидно, що є. Але загалом це нам невідомо. Змінити все просто: треба лиш поїхати на місце й розібратись. Що ми й зробили. Для початку вирішили поїхати на захід від Дністра.
Наскільки успішна в євроін­те­грації Молдова? Як Румунії вдалось подолати корупцію на вищих щаблях влади? Чи сильно після розвалу соцтабору змінилась Болгарія? Ми ретельно дослідили ситуацію у всіх цих країнах — спершу з Києва, тоді на місці. Усе, що з’ясували, зібрали в серії матеріалів. Новий текст з’являтиметься кожні кілька днів аж до кінця жовтня.
Усі лінки публі­ку­ються тут. Але найзру­чніший спосіб слідкувати за оновле­ннями проекта — підпи­сатись на нашу розсилку. Свіжий лист прихо­дитиме до вас щосуботи. Форму підписки знайдете внизу цієї сторінки.
Отже — поїхали!

moldova_map2

Чим відома Молдова, що змінилось в останні роки й що турбує її жителів: детальний ілюстро­ваний огляд.
ЄС уже багато років є найбільшим інвестором Молдови. За допомогою десятків соціальних та інфра­стру­ктурних проектів він намага­ється перетворити Молдову на зразок постра­дян­ської країни, яка успішно транс­фор­му­ється. Куди саме йдуть гроші?
Україну з Молдовою часто розді­ляють лише сотня метрів річки Дністер. Колись поселення з обох берегів жили спільним життям, зараз у них усе більше відмін­ностей. Яким є життя великого райцентра півночі Молдови, міста Сороки? Чим це життя схоже, а чим відмінне від україн­ського? Ми розвідали все у місцевих.
У селищі Бахмут центральної Молдови рідко з’являються чужинці. Тим більше журна­лісти, тим більше — іноземні. Місцеві довго не вірили кореспон­денту «Далі буде», що він журналіст. І це саме те, що нам треба: так вийшло побачити життя Молдови не з вітрини. Воно виявилось далеко не райдужним, хоч і з частковими вкрапле­ннями інфра­стру­ктури цілком європей­ського рівня.
Ми їх знайшли! І чимало, і з різних сфер. Усі цінні — від бази даних суддів до акції «Молдова без насіння», від пунктів порятунку від спеки до астро­но­мічних таборів. Перша частина рясного списку ідей, які незле було б втілити й в Україні.
Радян­ський союз на прощання залишив Молдові майже завер­шений гігант­ський бункер, який в разі чого мав зберегти життя керів­ництва соціа­лі­стичних країн у випадку ядерної війни. Зараз схована в лісі цикло­пічна споруда відкрита дощам і вітрам. І ми теж туди дійшли, оглянувши доступні куточки. Виявилось, невдовзі від бункера може лишитись хіба що велика яма. Але фоторе­портаж не тільки про це.
У Кишиневі виявилось, що за зовні­шніми проєв­ро­пей­ськими устрем­лі­ннями в Молдові цілком добре почува­ються і корупція, й імітація реформ, і контроль влади олігархами. Точніше, одним олігархом, вплив якого відчу­ва­ється у всіх сферах від банків до ЗМІ, від політики до культури. Як так вийшло й на що перетворило країну — у великому підсум­ковому репортажі.
Як країна розви­валась після 1991-го? Незале­жність стала для неї подарунком чи резуль­татом боротьби? Чому 2001-го більшість молдован прого­ло­сували за комуністів? І чому численні проекти та мільярдні вкладення ЄС та США лишаються недооці­неними? Про це розпо­відає один з найкращих знавців молдов­ського політи­чного та громад­ського життя, політолог Оазу Нантой.
Іще більше двох десятків цікавих та надихаючих ідей, які ми знайшли в Молдові. Тут — і найбільше в регіоні велоси­педне свято Velohora, й ініці­атива з прикра­шення дитячих лікарень Arterapia, і підземний кінотеатр, і наземний, але сміливий в інших своїх експе­ри­ментах театр spălătorie. Є, чому повчитись!

Одазу на південь від Чернівців лежить невеликий «край Герца». Зараз це найменший район в Україні з найменшим за населенням райцентром: усього дві тисячі людей. І абсолютна більшість із них є етнічними румунами й говорять румун­ською. Як живеться містечку, розта­шо­ваному за два кілометри від кордону з Румунією? Ми поїхали з’ясувати.
90-тисячна Сучава за розміром та значенням нагадує українські Нову Каховку чи Нікополь. От тільки за догля­ну­тістю й рівнем розвитку економіки українські міста зі «столицею» Південної Буковини змагатись не можуть. Особливий акцент тут роблять на розвиток туризму: відре­став­ровано кілька старо­давніх пам’яток, до місцевого аеропорту літають лоуко­стери. Чого вдалось досягти місту, від якого дві години до Чернівців — читайте в репортажі.
За десять років життя в ЄС Румунія отримала від його інсти­туцій 39 мільярдів євро допомоги. Вона пішла на сотні різних проектів в інфра­стру­ктурі, сфері охорони здоров’я, прав людини, збере­ження пам’яток. Ми називаємо лише сім відносно свіжих — але всі вони показові.
Румуни теж активно виходять на вуличні протести: найбільш масовий вразив весь світ у січні 2017-го. Але передві­сником цих мітингів були протести восени 2015-го, внаслідок яких уряд пішов у відставку. А причиною виступів стала пожежа в нічному клубі, яка проявила численні проблеми країни. Дізна­йтесь деталі в репортажі з мітингу до роковин трагічних подій.
…а також про досвід Молдови та Болгарії. Молодий, але досвід­чений політолог Александру Даміан розпо­відає про те, які реформи Румунії вдались, яка тут роль ЄС та яка — суспільства. Загалом це інтерв’ю підсу­мовує рефор­ма­торські зусилля трьох країн, відві­даних у рамках подорожі.
Онлайн-колекція румун­ських фільмів у вільному доступі, вина на честь місцевих рідкісних тварин, повністю біла книгарня на шість поверхів: румуни мають проекти, якими можна пишатись. Насправді, сотні проектів. Ми ж навели кілька десятків — зате з поясне­ннями, як їх вдалось утілити.

Перший репортаж із болгар­ської столиці. Загальний огляд міста, подорож від спальних районів до центру та розмови з людьми, які трапились на шляху.
2013-го в Софії відбулись масові протести, які привели до зміни кабінету міністрів. Головною рушійною силою була освічена молодь та середній клас: активним болгарам набридла неефе­ктивна корум­пована держава. Чи задоволені вони резуль­татом своєї версії Майдану? Як їм взагалі живеться в сучасній Болгарії? На цьому зосере­джу­ємось у другому репортажі з болгар­ської столиці.
На півночі Болгарії, на березі Дунаю розта­шоване давнє й чимале місто Русе, центр області. Не таке розвинуте й пригла­джене, як курортні міста на чорно­мор­ському узбережжі, але й не таке занепале, як на півдні, Русе — показовий приклад болгар­ського провін­ційного життя. Місцеві кажуть про свою країну, наче про Росію: є столиця, а є решта міст, де все трохи інакше. Чи дійсно це так, переко­найтесь у репортажі.
В останні 20 років ЄС профі­нан­сував у Болгарії сотні справ на десятки мільярдів євро, це головний інвестор у країну. Ми обрали найці­кавіше з поточних проектів.
Як болгари ставляться до ЄС? Чи мають ностальгію за комуні­стичним минулим? Наскільки відчутно змінилось болгарське суспільство за останні 15–20 років? Про це розпо­відає політолог Даніель Смілов, не забувши цікавих деталей про агентів КДБ у нинішніх державних структурах, про корупцію, реформи й теперішнє роздо­ріжжя.
Як зміню­ється болгарська молодь? Як на людей впливає можли­вість вільно їздити Європою та вчитись за кордоном? Як почува­ється грома­дянське суспільство? Про це та інші питання гумані­тарної сфери розпо­відає софійська культу­ро­логиня Петя Колева.
Комуні­стичні часи популярні навіть серед молодих болгар, народжених значно пізніше 1989-го. Чому так відбу­ва­ється? Про це говоримо з активісткою Луїзою Славковою, яка провела десятки присвя­чених культурі пам’яті подій по всій країні.


usaid

Серія матеріалів стала можливою завдяки проекту «Точне відобра­ження Угоди про асоціацію Україна-ЄС в україн­ських медіа», що реалі­зу­ється Громад­ською органі­зацією «Інтерньюз-Україна» у партнерстві з Товари­ством Лева та Фондом міжна­родної солідар­ності (Польща).
Публі­кація цього матеріалу стала можливою завдяки підтримці амери­кан­ського народу, що була надана через Агентство США з міжна­ро­дного розвитку (USAID) та Міністерства закор­донних справ Респу­бліки Польща. Зміст публі­кації є виключно відпо­від­аль­ністю редакції «Далі буде» та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та МЗС Польщі.