Кожна жива істота рано чи пізно помирає. В її організмі від початку закладається механізм виходу з життя. Однак є тварина – невелика, зате поширена — яка буквально є безсмертною. Як у неї виходить?

Українською:

Одного дня 250 років тому молодий учитель на ім’я Авраам Тремблі йшов полем, і натрапив на ставок. Зазирнув у нього, і побачив ось це. Воно було дуже маленьким, із щупальцями, які коливались, і дуже непримітним тільцем. Просто з цікавості Тремблі розрізав істоту навпіл. На його великий подив, замість померти на місці, тварина відростила половинки й стала двома повнорозмірними дорослими особинами. Так що чоловік розітнув їх знову, і те саме сталось. І ще раз… Ця тварина просто не помирає. Гідра — така її назва — має надзвичайну здатність до регенерації. Наче її розробляли, щоб вона не помирала ніколи (що смішно, адже все помирає, як ми вважаємо). Втім у науці ми не вважаємо, а перевіряємо. Тому в 1990-х допитливий молодий вчений Деніел Мартінез, знаючи, що гідри живуть, живуть і живуть, вирішив зробити експеримент. Він зібрав жменю гідр у ставку в нью-йоркському районі Лонг-Айленд, помістив їх у комірки, де він міг би за ними спостерігати, і вирішив чекати, доки не побачить, як ті вмирають природним шляхом. І, так, гідри помирають: якщо забрати їх із води,вони висихають. Але що буде у природному середовищі — ніхто не знає. Так що Деніел чекав. Спершу його гідри народили діток. Тоді минув тиждень, тоді пройшли місяці. Закінчився рік навчання Деніела, він отримав роботу в Західній Каліфорнії — і, замість пропустити смерть своїх гідр, він поклав їх у кулер, і спільно з братом проїхав із ними через усю країну. І щодня, де б він не був, Деніел годував їх, чистив їхні житла, і чекав.
Рік минув. Тоді два роки. Три роки — так само ніхто не помер. Чотири роки минули. Деніел опублікував наукову роботу, в якій стверджувалось: гідри, мабуть, ніколи не вмирають. Науковою мовою це звучало, що «патерни смертності повідомляють про брак старіння в гідр». І якщо ви думаєте, що чотири роки — це замало для такого твердження, мовляв, багато хто з нас долає свій четвертий день народження і не очікує померти ближчим часом — то ось у чому річ. У природі добре відома залежність: що раніше в тебе народяться діти, то раніше ти помреш. Якщо ти маленька мушка, то в тебе народжуються діти протягом кількох тижнів, і ти помираєш десь тут, за кілька місяців. Якщо ти величезний слон — ти чекаєш 13 років, щоб народити дітей, живеш іще 40-50 років, і лише тоді помираєш. І це стосується всього царства звірів, окрім коли мова заходить про гідру. Ми пам’ятаємо, що гідри народжують дітей через кілька днів, так що помирати вони мають через, скажімо, місяць. Але гідри Дена прожили чотири роки, коли він опублікував свою роботу, і їм досі ведеться добре. Зараз вони прожили більш ніж вісім років — це в сотню разів більше за очікувану тривалість життя. Це як ніби слон жив 5 тисяч років. І всі тварини знають, що врешті-решт вони помруть — але не гідра. Так що ж відбувається? Деніел розказав свою теорію. Більшість тварин, включно з людьми та гідрами, починаються з єдиної клітини, яка потім ділиться. В людей клітини множаться, а тоді спеціалізуються на різних завданнях. Врешті-решт ці клітини в нас закінчуються й ми помираємо. В гідри ж клітини особливо не спеціалізуються. Більшість із них зародкові. А зародкові клітини, як і ембріони — прості й залишаються молодими. І ви можете бачити їх тут, як вони рухаються вгору до щупалець і вниз до основи, і перед тим, як вони стають відносно старими — вони відділяються, щоб їх замінили, як ви бачите, новіші клітини. За чотири роки гідра замінює всі клітини свого тіла більше 60 разів. Кожна клітина в тілі замінюється новою кожні 12 днів. Ця тварина навіть виглядає, як фонтан юності. Так що, каже Ден, ці тварини, якщо скористатись його словом, безсмертні.