Текст: Антон Семиженко.
Головне фото: графіті в центрі Кишинева.

Молдова у партнерстві з Євросоюзом уже більше двадцяти років. Результат цієї співпраці – кілька важливих реформ і більше сотні точкових проектів. На виконання вимог євроін­те­грації Кишинів прийняв ряд знакових законів, а у втіленні інфра­стру­ктурних проектів Брюсель є найбільшим донором країни. Цей матеріал – огляд основних змін, які відбулись у Молдові завдяки політи­чному, фінан­совому та консуль­та­тивному впливу ЄС.

ЗАКОН ПРО РІВНІСТЬ ШАНСІВ
Прописана в законі недис­кри­мі­нація людей за расою, походженням, фізичними особли­во­стями, сексу­альною орієн­тацією та подібним – обов’язкова умова для запро­ва­дження безві­зового режиму з ЄС. Таку норму прийняла Грузія, навесні 2014-го закон із таким вмістом прийнято в Україні. У Молдові цей закон отримав назву «Про забез­пе­чення рівності». В суспільстві він широко відомий як закон про рівність шансів.
Він включив у себе норми, потрібні для забез­пе­чення директив ЄС від 2000-го року – щоб кожній людині було гаран­товано рівність можли­востей незалежно від раси, кольору шкіри, націо­наль­ності, етнічного походження, мови, релігії чи переконань, статі, віку, фізичних можли­востей, поглядів, політичної прина­ле­жності та будь-якої іншої подібної ознаки.
Спроби прийняти цей закон були ще 2011-го року, та вдалось двома роками пізніше: дуже сильним був опір лівих фракцій парла­менту. Комуністи із соціа­лі­стами бачать у законі насам­перед потурання сексу­альним меншинам, навіть пропа­ганду гомосе­ксу­а­лізму. Тому, наприклад, друге за чисель­ністю в Молдові місто Бєльці, де позиції комуністів тради­ційно сильні, після прийняття закону прого­лосило себе територією, вільною від його дії – зокрема у сфері трудових прав представ­ників секс-меншин. Те ж зробила проро­сійська автономія Гагаузія. Невдовзі обидва рішення були визнані судами Молдови як некон­сти­ту­ційні.
Тимчасом закон уже активно засто­со­ву­ється, і – як не дивно – у випадках, не пов’язаних із сексу­альними меншинами. У Молдові діє Рада з попере­дження та лікві­дації нерів­ності з п’яти людей (двоє психологи, троє – юристи), яка розглядає звернення громадян, де ті заявляють про свою дискри­мі­націю. Одне з рішень Ради стосу­ється пацієнтів психлі­карень: їх уже не можна замикати в палатах, нелазежно від стану вони мають право на прогу­лянки. Інше гучне рішення стосу­ється водія кишинів­ської маршрутки, який відмо­вився взяти пасажиром чоловіка з інвалі­дністю. Водій буквально виштовхав його за двері, попри протести інших пасажирів. Люди органі­за­ували ініці­а­тивну групу, заявили про право­по­ру­шення й тримали справу на контролі. Як наслідок, водія звільнили й він був змушений виплатити потер­пілому компен­сацію.
Заявити про порушення своїх прав внаслідок дискри­мі­нації можна й онлайн: Рада має інфор­ма­тивний вебсайт. Також за її ініці­ативи цього літа телеканали Молдови транс­лювали відео­ролики кампанії «Хороші люди». Це демон­страція видатних людей, які мали чи мають важливу характерну рису: хтось із них ром, хтось жінка, хтось гей. На що варто звертати увагу: на це, чи на значні досягнення людини – питають у ролику. І додають: «Ти можеш бути кращим».

РЕФОРМА ПОЛІЦІЇ
Молдовські стражі порядку до початку 2010-х були типовою постра­дян­ською міліцією, з усіма супутніми стере­о­типами й підходами до роботи. За опиту­ва­ннями, переважна більшість молдован поліції не довіряла, а 41 відсоток бодай раз у житті давав її праців­никам хабар.
2012-го молдовську поліцію взялись рефор­мувати, і за зразок, як і в нас, обрано грузинську реформу МВС. До Кишинева навіть приїздила донедавна перша засту­пниця міністра внутрішніх справ Ека Згуладзе. Поліція отримала нові автівки, нову форму й цифрову техніку, нові структуру й методики – загалом за рахунок європей­ських та амери­кан­ських грантів. Реформа триває, і в період з 2016 по 2020 роки ЄС планує виділити на неї €42 млн.

Те, наскільки тісні зв’язки молдов­ської поліції з ЄС, видно одразу ж на сайті. А перед головним офісом депар­та­менту в Кишиневі – велика мозаїка прапора Євросоюзу.

Торік оновлена молдовська поліція вразила україн­ських тележур­на­лістів. Втім, репортаж місцями надто оптимі­стичний: довіра до нинішньої молдов­ської поліції істотно нижча, ніж до грузин­ської – 38% проти 87%. Та й в Україні патрульній поліції довіряють значно більше людей: у Києві це, за словами керівниці Нацпо­ліції Хатії Деканоїдзе, 80%. За словами більшості опитаних мною місцевих, поліцейські в Молдові продов­жують брати хабарі.
Чим поліція точно перестала бути – це каральним органом. Жорстоке поводження з цивільними, як це було в ході масових мітингів 2009 року, вже в минулому. Вже протягом року в Молдові не закін­чу­ються протести, до середини серпня біля будівлі уряду стояло одразу кілька наметових містечок. Свідчень, що поліція засто­со­вувала необґрун­товану силу, немає.

«Дякуємо, що протестуєте мирно»: молдовські поліцейські перед урядовою будівлею на одному з мітингів 2016 року. Фото з сайту locals.md.

«Дякуємо, що проте­стуєте мирно»: молдовські поліцейські перед урядовою будівлею на одному з мітингів 2016 року. Фото з сайту locals.md.

НОВІ ДОРОГИ
До початку 2010-х місцеві жартували, що в Молдові є два типи доріг: грязюка підсохла й грязюка розмокла. Злиденна країна не мала можли­вості ремон­тувати й оновлювати дороги, й вони невпинно руйну­вались. Хоч Молдова, як і Україна, робить акцент на своєму важливому геогра­фі­чному положенні й декларує розвиток як транзитна країна.
Із 2010-х декла­рації напов­нились змістом. Якщо ще 5 років тому в рейтингу якості доріг від World Economic Forum Молдова зайняла останнє, 144-те місце, то в Індексі глобальної конку­рен­то­спро­мо­жності за 2015–2016 роки – вже 133-тє. Ривок у рейтингу незначний, і це тому, що він враховує якість усіх наявних доріг. Перифе­рійні дороги й досі в плачевному стані. Натомість траси Кишинів-Бєльці, Кишинів-Тирасполь, Кишинів-Сороки та ряд інших – рекон­стру­йовано й зараз вони сучасні та зручні. Особливо, як зазна­чають самі молдовани, у порів­нянні з тепері­шніми україн­ськими дорогами.
Були періоди, коли в Молдові одночасно рекон­стру­ювали 500 кілометрів доріг. Майже все фінан­су­вання – від ЄС та США, у вигляді як грантів, так і кредитів від Європей­ського банку рекон­струкції та розвитку.
На дороги йде значна частка виділених на допомогу коштів, це сотні мільйонів євро. На які оновю­ються міжміські траси, а також будуються об’їзні дороги довкола населених пунктів.
Ось промо-ролик одного з таких проектів:

ЕНЕРГЕ­ТИЧНА НЕЗАЛЕ­ЖНІСТЬ
Тут робота йде у двох напрямках. Перший – зменшення закупівлі газу в Росії. Для цього між Молдовою та Румунією збудовано газогін Яси-Унгени. Труба протя­жністю 44 кілометри обійшлась у 26 мільйонів євро, сім із яких надано ЄС. Наступний етап проекта – продов­ження газопроводу до Кишинева. На це ЄС виділяє 10 млн євро.
Інший вектор – збіль­шення частки викори­стання біопалива. За допомоги Євросоюзу в Молдові почали роботу більше 30 підпри­ємств із виробництва деревних брикетів чи пелетів. Приватні споживачі, у тому числі мешканці будинків, можуть отримати грант у розмірі €1300 на встанов­лення удома котла, що працює на біопаливі. А дитсадки, школи та лікарні перево­дяться на новий тип пального комплексно. Таких закладів по країні вже більше двохсот.

ДОСТУП ДО ПИТНОЇ ВОДИ
Це один з наймас­шта­бніших проектів за кількістю людей, що відчули на собі його вплив. За останні роки доступ до води з центра­лі­зо­ваного водогону став нормою для 700 тисяч госпо­дарств. З 2009 року проведено дві тисячі кілометрів водогонів, збудовано 23 очисні комплекси, пробурено 75 артезі­ан­ських свердловин. Це істотно змінило ситуацію в селах: якщо раніше необхідним елементом майже кожного госпо­дарства була криниця, які в Молдові тради­ційно будують при дорозі, за межами двору – то тепер чистої води можна налити і з крану в житловому будинку.
В проект уже вкладено 150 мільйонів євро, й він триває. Мета – до 2020 року зробити водогони у всіх поселеннях Молдови.

РЕМОНТ УСІХ ДИТСАДКІВ
Цю амбітну мету Молдові, паралельно з допомогою ЄС, допомагає втілювати Румунія. 2014-го країна виділила 20 мільйонів євро на оновлення 800 дитячих садків. У всіх них відре­мон­тують чи вже відре­мон­тували дахи та стіни й перекриття, замінюють вікна та двері на метало­пла­стикові, ремон­тують системи опалення, каналі­зації та водогону. Роботи проводять в усіх районах респу­бліки.

ПІДТРИМКА БІЗНЕСУ В СІЛЬСЬКИХ РАЙОНАХ
Сільське населення Молдови стрімко скоро­чу­ється: люди їдуть у міста чи, що частіше, за кордон на заробітки. Щоб проти­діяти цьому, ЄС запустив програму підтримки підпри­ємців у селах і маленьких містах. Створено 9 бізнес-інкуба­торів – центрів, де можна безко­штовно орендувати примі­щення, де нададуть консуль­та­тивну й фінансову підтримку. Завдяки таким центрам у країні створено більше 10 тисяч робочих місць. Кількість відкритих підпри­ємств уже набли­жа­ється до двох тисяч, а гранти в розмірі кількох тисяч євро видано 3500 людей.

А ТАКОЖ
На додачу до масштабних проектів Євросоюз чи окремі його країни фінан­сують у Молдові десятки дрібніших ініціатив у всіх сферах життя. Наприклад, це встанов­лення пандусів біля входів до громад­ських будівель. Закупівля сучасних пожежних автівок та створення опера­тивної рятувальної служби SMURD. Оновлення нічного освітлення в кількох селах і втілення іннова­ційних техно­логій на великій молочній фабриці. Підтримка понад півсотні жінок, які відкри­вають свій бізнес. Рекон­струкція середньо­вічної Сороцької фортеці… Переважна більшість проектів розвитку, які втілено в Молдові в останні 5 років, відбулись завдяки фінан­совій та консуль­та­тивній підтримці ЄС. Загальний обсяг грошових вливань від Євросоюзу в Молдову оціню­ється у 2,2 мільярди євро.
Частина цих грошей пішла й на промоцію співпраці. Зокрема, в цю серію відео­ро­ликів:

Увагу ЄС до Молдови можна відчути в кожному населеному пункті країни. В країну вкладено безпре­це­дентні кошти, в перера­хунку на одного мешканця. Чи задоволені цим самі люди? Що вони кажуть про вплив ЄС і чому нинішнє життя в Молдові? Про це – в насту­пному матеріалі.


usaid

Матеріал публі­ку­ється в рамках проекту «Точне відобра­ження Угоди про асоціацію Україна-ЄС в україн­ських медіа», що реалі­зу­ється Громад­ською органі­зацією «Інтерньюз-Україна» у партнерстві з Товари­ством Лева та Фондом міжна­родної солідар­ності (Польща).
Публі­кація цього матеріалу стала можливою завдяки підтримці амери­кан­ського народу, що була надана через Агентство США з міжна­ро­дного розвитку (USAID) та Міністерства закор­донних справ Респу­бліки Польща. Зміст публі­кації є виключно відпо­від­аль­ністю редакції «Далі буде» та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та МЗС Польщі.