Текст: Антон Семиженко.
Головне фото: графіті в центрі Кишинева.

Молдова у партнерстві з Євросоюзом уже більше двадцяти років. Результат цієї співпраці – кілька важливих реформ і більше сотні точкових проектів. На виконання вимог євроінтеграції Кишинів прийняв ряд знакових законів, а у втіленні інфраструктурних проектів Брюсель є найбільшим донором країни. Цей матеріал – огляд основних змін, які відбулись у Молдові завдяки політичному, фінансовому та консультативному впливу ЄС.

ЗАКОН ПРО РІВНІСТЬ ШАНСІВ
Прописана в законі недискримінація людей за расою, походженням, фізичними особливостями, сексуальною орієнтацією та подібним – обов’язкова умова для запровадження безвізового режиму з ЄС. Таку норму прийняла Грузія, навесні 2014-го закон із таким вмістом прийнято в Україні. У Молдові цей закон отримав назву “Про забезпечення рівності”. В суспільстві він широко відомий як закон про рівність шансів.
Він включив у себе норми, потрібні для забезпечення директив ЄС від 2000-го року – щоб кожній людині було гарантовано рівність можливостей незалежно від раси, кольору шкіри, національності, етнічного походження, мови, релігії чи переконань, статі, віку, фізичних можливостей, поглядів, політичної приналежності та будь-якої іншої подібної ознаки.
Спроби прийняти цей закон були ще 2011-го року, та вдалось двома роками пізніше: дуже сильним був опір лівих фракцій парламенту. Комуністи із соціалістами бачать у законі насамперед потурання сексуальним меншинам, навіть пропаганду гомосексуалізму. Тому, наприклад, друге за чисельністю в Молдові місто Бєльці, де позиції комуністів традиційно сильні, після прийняття закону проголосило себе територією, вільною від його дії – зокрема у сфері трудових прав представників секс-меншин. Те ж зробила проросійська автономія Гагаузія. Невдовзі обидва рішення були визнані судами Молдови як неконституційні.
Тимчасом закон уже активно застосовується, і – як не дивно – у випадках, не пов’язаних із сексуальними меншинами. У Молдові діє Рада з попередження та ліквідації нерівності з п’яти людей (двоє психологи, троє – юристи), яка розглядає звернення громадян, де ті заявляють про свою дискримінацію. Одне з рішень Ради стосується пацієнтів психлікарень: їх уже не можна замикати в палатах, нелазежно від стану вони мають право на прогулянки. Інше гучне рішення стосується водія кишинівської маршрутки, який відмовився взяти пасажиром чоловіка з інвалідністю. Водій буквально виштовхав його за двері, попри протести інших пасажирів. Люди організаували ініціативну групу, заявили про правопорушення й тримали справу на контролі. Як наслідок, водія звільнили й він був змушений виплатити потерпілому компенсацію.
Заявити про порушення своїх прав внаслідок дискримінації можна й онлайн: Рада має інформативний вебсайт. Також за її ініціативи цього літа телеканали Молдови транслювали відеоролики кампанії “Хороші люди”. Це демонстрація видатних людей, які мали чи мають важливу характерну рису: хтось із них ром, хтось жінка, хтось гей. На що варто звертати увагу: на це, чи на значні досягнення людини – питають у ролику. І додають: “Ти можеш бути кращим”.

РЕФОРМА ПОЛІЦІЇ
Молдовські стражі порядку до початку 2010-х були типовою пострадянською міліцією, з усіма супутніми стереотипами й підходами до роботи. За опитуваннями, переважна більшість молдован поліції не довіряла, а 41 відсоток бодай раз у житті давав її працівникам хабар.
2012-го молдовську поліцію взялись реформувати, і за зразок, як і в нас, обрано грузинську реформу МВС. До Кишинева навіть приїздила донедавна перша заступниця міністра внутрішніх справ Ека Згуладзе. Поліція отримала нові автівки, нову форму й цифрову техніку, нові структуру й методики – загалом за рахунок європейських та американських грантів. Реформа триває, і в період з 2016 по 2020 роки ЄС планує виділити на неї €42 млн.

Те, наскільки тісні зв'язки молдовської поліції з ЄС, видно одразу ж на сайті. А перед головним офісом департаменту в Кишиневі - велика мозаїка прапора Євросоюзу.

Торік оновлена молдовська поліція вразила українських тележурналістів. Втім, репортаж місцями надто оптимістичний: довіра до нинішньої молдовської поліції істотно нижча, ніж до грузинської – 38% проти 87%. Та й в Україні патрульній поліції довіряють значно більше людей: у Києві це, за словами керівниці Нацполіції Хатії Деканоїдзе, 80%. За словами більшості опитаних мною місцевих, поліцейські в Молдові продовжують брати хабарі.
Чим поліція точно перестала бути – це каральним органом. Жорстоке поводження з цивільними, як це було в ході масових мітингів 2009 року, вже в минулому. Вже протягом року в Молдові не закінчуються протести, до середини серпня біля будівлі уряду стояло одразу кілька наметових містечок. Свідчень, що поліція застосовувала необґрунтовану силу, немає.

«Дякуємо, що протестуєте мирно»: молдовські поліцейські перед урядовою будівлею на одному з мітингів 2016 року. Фото з сайту locals.md.

«Дякуємо, що протестуєте мирно»: молдовські поліцейські перед урядовою будівлею на одному з мітингів 2016 року. Фото з сайту locals.md.

НОВІ ДОРОГИ
До початку 2010-х місцеві жартували, що в Молдові є два типи доріг: грязюка підсохла й грязюка розмокла. Злиденна країна не мала можливості ремонтувати й оновлювати дороги, й вони невпинно руйнувались. Хоч Молдова, як і Україна, робить акцент на своєму важливому географічному положенні й декларує розвиток як транзитна країна.
Із 2010-х декларації наповнились змістом. Якщо ще 5 років тому в рейтингу якості доріг від World Economic Forum Молдова зайняла останнє, 144-те місце, то в Індексі глобальної конкурентоспроможності за 2015-2016 роки – вже 133-тє. Ривок у рейтингу незначний, і це тому, що він враховує якість усіх наявних доріг. Периферійні дороги й досі в плачевному стані. Натомість траси Кишинів-Бєльці, Кишинів-Тирасполь, Кишинів-Сороки та ряд інших – реконструйовано й зараз вони сучасні та зручні. Особливо, як зазначають самі молдовани, у порівнянні з теперішніми українськими дорогами.
Були періоди, коли в Молдові одночасно реконструювали 500 кілометрів доріг. Майже все фінансування – від ЄС та США, у вигляді як грантів, так і кредитів від Європейського банку реконструкції та розвитку.
На дороги йде значна частка виділених на допомогу коштів, це сотні мільйонів євро. На які оновюються міжміські траси, а також будуються об’їзні дороги довкола населених пунктів.
Ось промо-ролик одного з таких проектів:

ЕНЕРГЕТИЧНА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ
Тут робота йде у двох напрямках. Перший – зменшення закупівлі газу в Росії. Для цього між Молдовою та Румунією збудовано газогін Яси-Унгени. Труба протяжністю 44 кілометри обійшлась у 26 мільйонів євро, сім із яких надано ЄС. Наступний етап проекта – продовження газопроводу до Кишинева. На це ЄС виділяє 10 млн євро.
Інший вектор – збільшення частки використання біопалива. За допомоги Євросоюзу в Молдові почали роботу більше 30 підприємств із виробництва деревних брикетів чи пелетів. Приватні споживачі, у тому числі мешканці будинків, можуть отримати грант у розмірі €1300 на встановлення удома котла, що працює на біопаливі. А дитсадки, школи та лікарні переводяться на новий тип пального комплексно. Таких закладів  по країні вже більше двохсот.

ДОСТУП ДО ПИТНОЇ ВОДИ
Це один з наймасштабніших проектів за кількістю людей, що відчули на собі його вплив. За останні роки доступ до води з централізованого водогону став нормою для 700 тисяч господарств. З 2009 року проведено дві тисячі кілометрів водогонів, збудовано 23 очисні комплекси, пробурено 75 артезіанських свердловин. Це істотно змінило ситуацію в селах: якщо раніше необхідним елементом майже кожного господарства була криниця, які в Молдові традиційно будують при дорозі, за межами двору – то тепер чистої води можна налити і з крану в житловому будинку.
В проект уже вкладено 150 мільйонів євро, й він триває. Мета – до 2020 року зробити водогони у всіх поселеннях Молдови.

РЕМОНТ УСІХ ДИТСАДКІВ
Цю амбітну мету Молдові, паралельно з допомогою ЄС, допомагає втілювати Румунія. 2014-го країна виділила 20 мільйонів євро на оновлення 800 дитячих садків. У всіх них відремонтують чи вже відремонтували дахи та стіни й перекриття, замінюють вікна та двері на металопластикові, ремонтують системи опалення, каналізації та водогону. Роботи проводять в усіх районах республіки.

ПІДТРИМКА БІЗНЕСУ В СІЛЬСЬКИХ РАЙОНАХ
Сільське населення Молдови стрімко скорочується: люди їдуть у міста чи, що частіше, за кордон на заробітки. Щоб протидіяти цьому, ЄС запустив програму підтримки підприємців у селах і маленьких містах. Створено 9 бізнес-інкубаторів – центрів, де можна безкоштовно орендувати приміщення, де нададуть консультативну й фінансову підтримку. Завдяки таким центрам у країні створено більше 10 тисяч робочих місць. Кількість відкритих підприємств уже наближається до двох тисяч, а гранти в розмірі кількох тисяч євро видано 3500 людей.

А ТАКОЖ
На додачу до масштабних проектів Євросоюз чи окремі його країни фінансують у Молдові десятки дрібніших ініціатив у всіх сферах життя. Наприклад, це встановлення пандусів біля входів до громадських будівель. Закупівля сучасних пожежних автівок та створення оперативної рятувальної служби SMURD. Оновлення нічного освітлення в кількох селах і втілення інноваційних технологій на великій молочній фабриці. Підтримка понад півсотні жінок, які відкривають свій бізнес. Реконструкція середньовічної Сороцької фортеці… Переважна більшість проектів розвитку, які втілено в Молдові в останні 5 років, відбулись завдяки фінансовій та консультативній підтримці ЄС. Загальний обсяг грошових вливань від Євросоюзу в Молдову оцінюється у 2,2 мільярди євро.
Частина цих грошей пішла й на промоцію співпраці. Зокрема, в цю серію відеороликів:

Увагу ЄС до Молдови можна відчути в кожному населеному пункті країни. В країну вкладено безпрецедентні кошти, в перерахунку на одного мешканця. Чи задоволені цим самі люди? Що вони кажуть про вплив ЄС і чому нинішнє життя в Молдові? Про це – в наступному матеріалі.


usaid

Матеріал публікується в рамках проекту «Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа», що реалізується Громадською організацією «Інтерньюз-Україна» у партнерстві з Товариством Лева та Фондом міжнародної солідарності (Польща).
Публікація цього матеріалу стала можливою завдяки підтримці американського народу, що була надана через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) та Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Зміст публікації є виключно відповідальністю редакції “Далі буде” та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та МЗС Польщі.