Біла плямка займає всього кілька пікселів. Однак на зелено-коричневому тлі ґрунту зрозуміло: це він, альбатрос. Дослідник Пітер Фретвел виявляє одну точку за іншою, заносячи дані з кожного квадрату карти в загальну таблицю.

Ці зобра­ження — супутникова зйомка поверхні островів біля Австралії та Нової Зеландії — місця, де альба­троси гніздяться й розмно­жу­ються. Раніше, щоб мати уявлення про їхню популяцію, доводилось підпливати на човні й намагатись порахувати все, що видно з боку моря. Або ж відправити невеликий планер зі знімальною технікою. Такі подорожі — дорогі та не дуже ефективні, адже зафіксувати вдається лише частину популяції. Техно­логії остан­нього десяти­ліття відкрили шлях кращому способу, пише The Atlantic.

Амери­кан­ський супутник WorldView-3 дозволяє отримувати зобра­ження земної поверхні зі значним набли­женням: 30 санти­метрів у одному пікселі. До недав­нього часу настільки докладні картинки можна було викори­сто­вувати лише для урядових потреб США. Зараз амери­кан­ський уряд послабив контроль за супутни­ковими даними, й оператор WorldView зміг продати біологам знімки потрібної їм ділянки.

У процесі обліку альба­тросів легко збитися з рахунку. Тому карту поділено на дрібні квадрати. Зобра­ження Пітера Фретвела.

Науковці вже викори­сто­вували супутникову зйомку для стеження за тваринами — наприклад, рахували полярних ведмедів на острові в канад­ській частині Арктики. Однак альба­троси значно менші, а проект — масшта­бніший. І став реальним завдяки розвитку техно­логій супутни­кової зйомки, зокрема покра­щенню роздільної здатності фотокамер.

Подальший розвиток техно­логії, як споді­ва­ються біологи, приведе до того, що за більшістю видів великих наземних тварин у світі можна буде спосте­рігати з космосу. Це дозволить знати про кількість особин певного виду, їхні міграції та поведінку загалом. Уся ця інфор­мація буде точнішою за теперішню, і для її отримання не треба буде турбувати тварин.

+ а також
Існує також схожий проект — із обліку тюленей Веддела в Антар­ктиці. Територія там велика, тому біологи попросили волон­терів про допомогу. Кожен бажаючий може спробувати полічити тварин на окремо взятому шматочку Антар­ктиди тут. Хоча заняття ускла­дню­ється тим, що помітити тварин і не сплутати з особли­во­стями рельєфу непросто. Наприклад, на зобра­женні внизу — 18 тюленей.