У цьому “приміщенні” вже з півроку живе професор техаського університету Джеф Вілсон. Його площа – 3,34 квадратні метри, а ззовні воно нагадує сміттєвий бак. Власне, ним і є – лише трохи модифікованим. Як для професора й декана коледжу, який звик жити в будинку на 232 квадратних метри, різкий контраст. Але йому подобається.
Це не дауншифтинг, хоч гардероб професора й скоротився до чотирьох пар штанів, трьох сорочок, двох пар взуття й восьми чи дев’яти краваток-метеликів (у Вілсона дещо хіпстерський стиль). Більше у відсіках під підлогою просто не вміщається. Це науковий експеримент на тему життя з мінімальним використанням невідновлюваних ресурсів. Адже під кінець століття на планеті очікують 10 мільярдів людей, а нафти й газу видобуватимуть значно менше, ніж зараз. Щоб зустріти нові часи підготовленими, університет почав роботу в цьому напрямку вже зараз.
Вілсон запевняє, що навіть в найжаркіші дні літа спати в такому будинку цілком нормально. А щодо перебування там удень – що ж, це привід вести соціально активніше життя.
У перспективі професор планує надбудувати над баком іще один поверх, зробити окреме приміщення для туалету-ванни, і облаштувати поряд невеликий город. Ось як це має виглядати:

dumpster2

Мета всього експерименту – зробити дешевий, до 10 тисяч доларів за собівартістю варіант житла, який можна було б розмістити будь-де на планеті і який дозволяв би комфортне існування. Чудовий репортаж про Professor Dumpster – у проекті журналу The Atlantic.

2. Телеканал для атеїстів відтепер цілодобово мовить в онлайні. Серед програм – інтерв’ю одного з найвідоміших сучасних опонентів церкви Річарда Докінза, поради з виховання дітей без релігійного присмаку і скептичні інтерпретації Біблії. Поки що Atheist TV отримало більше критики, ніж компліментів, зокрема через те, що у США атеїсти не належать до авторитетних серед населення груп. Місія телеканалу – прибрати цю стигму з людей із таким світоглядом. (Дисклеймер: “Далі буде” поважає право людей як сповідувати будь-яку релігію, так і не сповідувати жодної. Ми за раціо, розвиток і повагу до особистості).

3.

У цього меду давня історія. Колись він використовувався як зброя масового враження військ загарбника. Наприклад, 67-го року до нашої ери римські солдати під командуванням генерала Помпейі спробували захопити чорноморські землі. Прихильники короля Мітрідата таємно розклали вздовж дороги для римських легіонерів бджолині соти зі скаженим медом. Армійці з насолодою посмакували солодощами, а потім, коли їх застали галюцинації та розумовий ступор, переворились на легку здобич для супротивника. Їх знищили.

“Скажений мед”, як виявилось, є й сьогодні. Його виробляють на півночі Туреччини, біля чорноморського міста Трабзон. Причина “скаженості” – рододендрон, або азалія, або ж червона рута. Є понад 700 видів цієї рослини, і два чи три мають у своєму нектарі речовину грайанотоксин. Коли його збирають і переробляють бджоли, то навіть кілька краплин цього червонуватого меду дарують людині відчуття легкості. Після чайної ложки починаються галюцинації – через це такий мед користувався популярністю в давній Європі – мовляв, ефект крутіший, ніж від спиртного. Однак якщо переборщити – різко падав тиск, наставали аритмія, нудота, погіршувався зір. Бували й летальні випадки. Ще й досі кілька людей з необережних туристів потерпає від отруєнь цим медом. А місцеві використовують речовину в гомеопатичних дозах для лікування високого тиску, діабету, шлункових хвороб і, звичайно ж, для підвищення потенції. Більше про чорноморський спеціалітет пише Modern Farmer.

4. ShowMyStreet: вводите потрібну адресу – бачите, як виглядає потрібна вам вулиця.

5.

Коли людина говорить, її губи складають від 10 до 14 різних форм, відомих як віземи. Звукова ж мова утворює близько півотні звуків – фонем. Тож одна візема може передавати кілька різних фонем.
І тут криється проблема. Послідовність візем зазвичай не може асоціюватися з унікальним словом чи рядом слів. Є кілька варіантів. І задача для читця по губах – здогадатись, яку ж використав мовець. Проблема іще в тому, що часто губи мовця чимось затулені, сховані або в тіні. За статистикою той, хто читає по губах, бачить лише половину з промовлених слів. У результаті читання по губах не може бути досконалим навіть у найдосвідченіших фахівців.

До чого це? До того, що йорданські вчені розробили програмне забезпечення, яке може автоматично розпізнавати слова на основі порухів губ. Як бачимо, в самому процесі є певні технічні складнощі. А використовувати ці програми планують, у тому числі, у вуличних камерах спостереження. Щоб ті, хто охороняє порядок надворі, могли зрозуміти слова перехожих чи зловмисників.  У MIT вказують на можливі супутні проблеми.

6. Чому ми швидко прокидаємось, коли хтось кличе нас на ім’я? Чому реагуємо на звук будильника, тоді як нас зовсім не бентежать інші, навіть гучніші звуки? У науковому виданні Current Biology опубліковано відповідь на це питання. Це відбувається завдяки натренованості мозку на певні типи звуків. Було проведено такий тест. Людям казали ряд слів, і коли звучала назва тварини, ті мали тиснути на кнопку праворуч, а коли називали неживий предмет – на кнопку ліворуч. Так у людей активізувались відповідно ліва й права півкулі мозку. Потім піддослідні заснули – у темному приміщенні, лежачи в зручних кріслах. Їм продовжили називати тварин чи предмети, паралельно слідкуючи за процесами в мозку. Хоч людина й не приходила до свідомості, відповідні ділянки показували активність. Рефлекс виробився і працював попри сон.

7.

  • Сумка
  • Гаманець
  • Кільце (подарунок від батьків)
  • МакБук Про
  • Зовнішній жорсткий диск
  • Фотографії мого життя
  • Книжка мрій
  • Паспорт

Це – список речей 31-річної італійки Сари, які вона схопила би з собою у випадку пожежі в своєму помешканні. Хтось візьме лист від близького друга, хтось – швейцарський кишеньковий ножик, а 31-річна Сара зі Сполучених Штатів першим ділом обійдеться без улюбленого секатора. Вона – садівниця. Всіх цих людей, а також десятки інших, опитав Фостер Хантінгтон. 2011-го він залишив роботу в Нью-Йорку й почав мандрувати світом у автотрейлері. Питаючи людей про найцінніші речі, просив їх сфотографувати. Виходило таке.

 

Чекайте “Друга ночі” – сьогодні він буде поживним.
Ваші,
“Далі буде”