1. Перепічки з маслом яка й камінцем солі, суп із сушених абрикосів і сирий буряк з апельсинами – ще не котиться слинка від цього? А мала би: це основа раціону стародавніх суспільств – пакістанського і критського. Частина місцевих харчується так і досі – це з тих людей, які ведуть традиційний спосіб життя. Зважаючи на те, що у 2050-му році планеті доведеться годувати на два мільярди більше людей, а яловичина зі свининою – занадто дороге для ресурсів Землі задоволення – дієтологи звернулись до досвіду предків, аби з’ясувати, наскільки повноцінною поживою для організму є їхній раціон. Журналісти підхопили їхню ініціативу. Команда американського National Geographic зробила велику роботу: побувала в тих куточках світу, де живуть племена мисливців чи збирачів, пожила з цими людьми певний час, щоб з’ясувати, наскільки їм вистачає того, що вони збирають. Зняла чудові фото й відео. А редакція оформила спецпроект на сайті – зробила сторінку, з якою можна довго гратися. Тексту багато, й кому несила його читати – точно не пропускайте відео та підписи до фотографій.

+ Pass the garum – сайт, присвячений давньоримській кухні. Сучасні люди намагаються відтворити старовинні рецепти – і розказують, як це можете зробити ви. Смаки у Давньому Римі були специфічні: гарум – це приправа з перегнилої на сонці кільки. З кетчупами й гірчицями тоді було сутужно, самі розумієте. Тож, смачної лагани!

2. В Індії придумали черевики, які самі підказують шлях. Ідея проста: в підошву вмонтовано GPS-датчик, який синхронізується зі смартфоном. На смартфоні, відповідно, програма, в яку закладено потрібний людині маршрут. Доки черевики переміщуються у вірному напрямку – все нормально. Коли треба повертати праворуч – датчик під п’яткою у правому черевику починає легко вібрувати. Треба ліворуч – відповідно, дає про себе знати лівий черевик. Якщо ідете не туди – вібрують обидва. Індуси вже розкуповують новинку. Тепер єдине, що може дозволити їм заблукати – це забутий удома смартфон.

3. Ці черевики не завадять дослідникам нової онлайн-карти, яку розробила група любителів архітектури. На iconichouses.org зібрано цікаві з архітектурної точки зору будинки. Вказано, хто автор будинку і чим він цікавий. А також чи вільний вхід і, власне, як туди дістатись. Українського наразі, на жаль, немає. Але карта постійно поповнюється.

hk-roofers

4. Ці хлопці бачили багато цікавих будівель. Здебільшого, згори. Двоє руферів об’їздили півсвіту, видряпуючись без страховки на найвищі будинки. Решті людей від цього – цікаві фотознімки. Подивіться, хоча б, на Гонконг.

5.

Політики чимало говорять на публіці, але в нас небагато записів їхніх розмов у вужчому колі. Адольф Гітлер у 1941-1944 роках любив обідні розмови на різні теми від політики з історією до мистецтва. Їх розшифровували помічники, й архів зараз доступний. За американських президентів Джона Кеннеді та Ліндона Джонсона системи звукозапису були встановлені в Білому домі. Завдяки ним можна довідатись про обдумування Кеннеді, приміром, Карибської кризи та способи Джонсона переконувати співрозмовників. Президент Річард Ніксон також зберігав плівки із записами розмови. Це зіграло з ним злий жарт: плівки допомогли викрити аферу Вотергейта. Національний радник із питань безпеки Генрі Кіссінджер  записував свої телефонні розмови і прослузовував їх потім, намагаючись покращити свої навички особистої дипломатії.
Після випадку з Ніксоном лише кілька західних політиків вважали за правильне встановлювати звукозаписуючі системи. Однак в президента Іраку, який правив з 1977 до 2003 рік, жодних стримуючих факторів не було. У Саддама Хусейна записувалось усе, що відбувалося в головних залах президентського палацу. Після повалення режиму Саддама, американці виявили великий архів записів і розшифровок. Архівісти усе переклали й систематизували. Виявилось біля 2300 записів окремих розмов, де Саддам є головним учасником. Здебільшого це розмови у вузькому колі Революційної ради чи Ради міністрів.

В цих розмовах Хусейн дозволяв собі більше відвертості. Тому американським політологам-дослідникам Стівену Дайсону та Александрі Рейлі стало цікаво, наскільки справжні (чи близькі до справжніх) думки Хусейна відповідали тому, що він говорить на публіку. Вони вважали: диктатор говорить про “американський імперіалізм” та “воєнщину” суто для управління масами. Сам він володіє ширшою, адекватнішою картиною світу. Воии зробили пошук по ключових словах, порівняли приватні розмови з публічними промовами. І що вони з’ясували? Що Саддам насправді був переконаний в тому, про що говорив натовпу. Він дійсно вибирав із дійсності зручні факти й робив на їх основі тенденційні висновки. Не було ніяких підкилимних ігор і підводних течій – в основі політика Іраку базувалась на не надто адекватних уявленнях її лідера про світ та людей у ньому. Ось стислий опис дослідження в британському науковому журналі Research & Politics. Нікого Саддам не нагадує?

6. До українських тем. Хороший репортаж щойно вийшов на сайті Insider. Галичанка Василина Думан два тижні прожила в заблокованому Донецьку. На щастя, виїхала звідти ціла. І з цілим оберемком відчуттів.

7. Багато хто прочитав про Ірину Довгань – мужню донеччанку, яка допомагала з харчами українській армії, доки на одному з блокпостів бойовиків не виявили знімки допомоги на її iPad. Напевно, більшість українців бачили знімок того, що було потім – жінку огорнули українським прапором і поставили до “стовпа ганьби” в центрі Донецька. “Радіо Свобода” зробило з нею велике й болюче інтерв’ю. Але новина не про нього – а про матеріал The New York Times. Провідна газета світу теж не оминула увагою цей випадок – написала, не забувши жодної важливої деталі. Тут ідеться про людські відвагу й ницість – і про таке варто знати всьому світу. Щоб було простіше змінити баланс на користь першого.

Тримайтесь і гарного дня.
Команда “Далі буде”